У 1919 р. в Києві при єврейській світській благодійній і культурно-просвітницькій організації «Культур-Ліга» було засновано першу єврейську театральну студію. Перший Всеукраїнський державний єврейський театр (ГОСЕТ – абревіатура, назва театру рос. мовою: «государственный еврейский театр») було створено 1925 р. у Харкові, його творчою базою теж стала театральна студія «Культур-Ліги». Крім студійців до складу театру ввійшли вже відомі і улюблені актори Л. Бугова, П. Міндлін, А.Нугер та інші, художнім керівником став режисер Е. Лойтер (до 1928 р.).
Восени 1928 р., задовольняючи потребу місцевого єврейського населення у театрі національною мовою, у Києві було відкрито другий в Україні державний єврейський театр – Київський ГОСЕТ. Трупа складалася з акторів театру «Кунст-Вікл» та єврейської театральної студії «Фрейнкуст», яка переїхала до Києва з Москви. У зв’язку з перенесенням столиці України до Києва, у 1934 р. відбулося злиття двох труп: Харківського і Київського ГОСЕТів під керівництвом Б. Вершилова. Безсумнівно, Київський Всеукраїнський ГОСЕТ другої половини 1930-х рр. був одним з найкращих єврейських театральних колективів в Україні.
Репертуар єврейських театрів кінця 1920-х – середини 1930-х. рр. відповідав репертуару радянських театрів тієї доби. Значну частину його складали постановки «історико-революційного» змісту, виробничі вистави, поряд із якими ставилися п’єси єврейського класичного театру драматургів кінця ХІХ – початку ХХ ст., перекладні твори західноєвропейських і російських авторів. У 1930-х рр. до репертуару єврейських театрів УСРР почали додавати також твори українських драматургів (постановка п’єси «Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького в Одеському ГОСЕТі та ін.).
Державний єврейський театр в Одесі був заснований у 1934 р. після об’єднання Одеського державного театру-студії, Вінницького і Миколаївського єврейського театрів. Для обслуговування єврейських національних районів України 1931 р. у Сталіндорфі (нині с. Вакулове Дніпропетровської обл.) було організовано перший єврейський міжрайонний колгоспний театр. В 1937 р. у Києві з’явився Єврейський театр ляльок.
На теренах Західної України у 1920-х –1930-х рр. центром єврейського театрального життя було м. Львів. У приміщенні театру «Колізей» (зруйновано під час Другої світової війни) діяв Міський театр «Новини», де регулярно виступала низка єврейських театральних труп та власна постійна єврейська трупа. У 1939 р. до Львова переїхала єврейсько-польська режисерка й акторка І. Камінська, яка 1939–1941 рр. очолювала Перший державний єврейський драматичний театр у м. Львів. Із початком німецько-радянської війни І. Камінська виїхала до Харкова, згодом евакуювалася до м. Баку (Азербайджан), а пізніше – до м. Фрунзе (нині м. Бішкек, Киргизстан), де очолювала польсько-єврейську театральну трупу.
Масові репресії другої половини 1930-х рр. у СРСР не оминули й видатних діячів культури, а єврейські театри України почали закривати. У Києві було закрито спочатку Єврейський театр ляльок, а незабаром і Театр юного глядача. У 1940 р. радянським керівництвом було вирішено «недоцільним зберігати» Єврейський відділ у Київському театральному інституті.
Під час німецько-радянської війни всі єврейські театри УРСР були евакуйовані до м. Джамбул (Казахстан) й об’єднані у Всеукраїнський ГОСЕТ. Пізніше його перевели до м. Коканд, а згодом – до м. Фергана (обидва – Узбекистан).
У 1944 р. Всеукраїнський ГОСЕТ повернувся до України. Через те, що обидва приміщення театру в Києві були зруйновані, його тимчасово перевели до м. Чернівці, де він і залишився до свого закриття. На честь 20-річчя заснування І-го Всеукраїнського державного єврейського театру (м. Харків, 1925 р.) єдиний у повоєнній Україні ГОСЕТ запрошували до столиці з кращими виставами. Також з цієї нагоди йому було присвоєно ім’я видатного єврейського письменника Шолом-Алейхема. На святковому ювілейному вечорі серед інших почесних гостей виступив С. Міхоелс, художній керівник Московського ГОСЕТу, голова Єврейського антифашистського комітету Радянського Союзу. Загалом, у 1945–1948 рр. театр здійснив кілька гастролей у Київ, Одесу й Миколаїв та один гастрольний тур містами Київ, Одеса, Кишинів, Львів. У 1948–1950 рр. діяльність Всеукраїнського ГОСЕТу поступово згорталася паралельно з розгортанням антисемітської кампанії. Останньою виставою Всеукраїнського державного єврейського театру стала оперета «Вільний вітер» І. Дунаєвського, прем’єра якої відбулася у січні 1950 р., а вже наступного місяця театр закрили.
У 1945 р. було здійснено спробу відновити Одеський ГОСЕТ як пересувний театр під керівництвом Е. Лойтера. Театр діяв до сезону 1948–1949 рр., останні вистави дав під час гастролей у 1949 р. в м. Кривий Ріг.
Внаслідок державної антисемітської кампанії, репресій проти діячів культури, усі єврейські театри СРСР у 1949–1950 рр. були ліквідовані. Єдиним єврейським колективом, що працював в Україні до кінця 1970-х рр. був концертний ансамбль Сіді Таль.
Відродження єврейського театру в Україні почалося лише наприкінці 1980-х рр.