На відміну греків і римлян, у стародавні часи у євреїв не існувало оригінального театрального мистецтва. Захоплення частиною єврейського суспільства театром викликало різкий протест з боку рабинів, які розглядали його як ідолопоклонство. Однак, це не завадило поступовому становленню єврейського національного театру, що базувався як на власних джерелах фольклору, так і на запозиченнях у інших народів. У цей процес на першому етапі виявилося залученим лише європейське єврейство, яке жило в країнах, що зберегли та продовжили традиції сценічного мистецтва античності.
Витоки єврейського театру беруть свій початок від народних видовищ, часто пов’язаних із біблійними сюжетами, передовсім Пурімшпілів (вистави під час юдейського свята Пурім). Театри довгий час існували як мандрівні трупи. Однією з найважливіших передумов виникнення єврейського професійного театру була поява драматургії мовою їдиш, яка постала завдяки діяльності маскілім (поборники світського знання, яке вони прагнули поширити серед євреїв за допомогою єврейської літератури; прихильники просвітницького руху Гаскала).
У другій половині ХVІІІ ст. в єврейських громадах з’явилися бродерзінгери (у перекладі з ідиш – «співаки з Бродів»), які отримали свою назву від міста Броди в Галичині, що було на той час важливим пунктом міжнародної транзитної торгівлі та одним із центрів Гаскали. Центральне місце в репертуарі бродерзінгерів займало виконання пісень, яке супроводжувалося драматичним обіграванням, показом їх сюжету із використанням гриму та перевдягання. Із занепадом торговельного значення Бродів у 1870-ті рр. бродерзінгери стали шукати заробітків у містах Румунії, Австро-Угорщини та російської межі осілості, поширивши тим самим далеко за межі Галичини свою виконавську манеру, яка знайшла послідовників. Виконавці подібного типу, які називалися фолксзінгери (народні співаки), з’явилися в різних місцях Східної Європи, зокрема на півдні Російської імперії – в Одесі та Кишиніві. Багато бродерзінгерів стали першими акторами професійного єврейського театру.
Початком історії єврейського театру прийнято вважати створення професійної трупи А. Гольдфадена, яка зіграла свій перший спектакль у жовтні 1876 р. в м. Ясси (суч. Румунія). Діяльність А. Гольдфадена поєднувала усі театральні професії: актора, режисера, театрального художника, антрепренера та драматурга. Його п’єси мали великий успіх у публіки, і їх охоче виконували єврейські трупи. Приблизно тоді ж відбулася вистава мандрівної трупи у Бердичеві – «Єврейський концерт під керівництвом А. Фішзона». Через посилення з 1880-х рр. обмежень у Російській імперії багато єврейських акторів емігрувало або гастролювало за кордоном, переважно у Галичині. У Львові 1889 р. було відкрито стаціонарний єврейський театр Я. Гімпеля, який проіснував до початку Другої світової війни. Після подій 1905 р. були скасовані заборони користуватися «мовами місцевих народів» і щодо єврейського театру, що спричинило появу кількох нових труп. 1908 р. відкрився єврейський театр в Одесі, фундатором якого став П. Гіршбейн. Однією з найкращих була трупа єврейського театру Варшави, де грали видатні актриси Е.-Р. та І. Камінські. Офіційний статус єврейське театральне мистецтво отримало в Україні лише після Лютневої революції 1917 р.